ПОРЯДКУВАТИ

ПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Займатися господарством, давати лад чому-небудь, виконуючи різні домашні роботи. Старий Якименко оженив сина, та таку-то вже невісточку собі взяв, що й не сказати! Білолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; і в хаті й на дворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Вовчок, І, 1955, 65); // Поратися коло чого-небудь. Щоб догодити Балабусі, Олеся почала ходити до пекарні й порядкувати коло печі (Н.-Лев., III, 1956, 133); // Прибирати, робити порядок де-небудь. По обіді Хома взявся за псалтир, а Хима відчинила скриню та заходилась там порядкувати (Коцюб., І, 1955, 88); Катерина причепурила хату зовні, потім заходилась порядкувати всередині (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144); Варвара Громова порядкувала тут кожного дня, і скрізь відчувалася її хазяйновита і вправна рука (Кучер, Чорноморці, 1956, 33).

2. По-своєму розпоряджатися, хазяйнувати де-небудь, робити щось на власний розсуд. [Запава:] Хіба ж я можу допустить, щоб слуги Без мене там порядкували? (Фр., IX, 1952, 253); Почав Ведмідь хазяйнувати, У пасіці порядкувати: Щодня він мед тягав Та в берлозі ховав (Гл., Вибр., 1951, 56); А Юрко нашого Олександра чого вартий! Усі книжки, які були у пана, поперечитував і тепер по-своєму починає порядкувати на городі і в полі (Стельмах, II, 1962, 72).

3. Давати вказівки, розпорядження, керуючи роботою, господарством і т. ін.; розпоряджатися. Він перестав слухати батька, а батькові хотілось порядкувать в господарстві (Н.-Лев., II, 1956, 345); — Чи не час нам в дорогу? — поспитала Соломія. — Про це вже дід Овсій знає, він тут порядкує, — обізвався Остап (Коцюб., І, 1955, 347); — В селі одному хлопці й дівчата прості спектакль дали. Порядкували вчитель та дяк (Тесл., З книги життя, 1949, 112); Тепер усім порядкував Нікітін, і козаки охоче здались на його розсуд (Панч, Гомон. Україна, 1954, 306); // Здійснювати нагляд за чим-небудь, спрямовувати хід чогось. Він сам порядкував переселенням до цих комірок і одразу зажив поваги серед невільників (Досв., Вибр., 1959, 175); Роман став наглядати і порядкувати над всіма трьома вітряками (Стельмах, І, 1962, 513); // Бути на чолі кого-, чого-небудь, очолювати щось, командувати, керувати ким-, чим-небудь. — А на тім острівці лиш одно село; порядкує ним громадська рада (Март., Тв., 1954, 183); Хмельницького не було в обозі. Вони обидва з Чорнотою порядкували військом (Кач., Вибр., 1947, 216); // На власний розсуд використовувати, розподіляти і т. ін. що-небудь. Сашко не порядкував своїм часом. Життя Сашка належало революції, і часом його порядкував підпільний більшовицький комітет (Смолич, Світанок.., 1953, 10); Тепер, коли ми самі порядкуємо технікою, простоїв через несвоєчасність обслуговування тракторних агрегатів немає (Колг. Укр., 5, 1958, 3); // тільки без додатка, розм. Те саме, що нака́зувати. — Ведіть його у волость! — порядкує після трусу голова (Мирний, І, 1949, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 301.

Порядкувати, ку́ю, єш, гл. Распоряжаться, хозяйничать. Хто ж тут у вас порядкує? — Нема ще нікого, теперечки збіраємось обрать собі свого ватажка. Стор. МПр. 126, 127.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 356.