ПОНАСАДЖУВАТИ

ПОНАСА́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, док., перех.

1. Насадити багато чого-небудь (дерев. кущів і т. ін.). По обидві сторони шляху поробили земляні насипи, в Гетьманщині звали їх брильками, і на них понасаджували дерева (Стор., І, 1957, 241); Садочок собі зростив [пан Лукаш]; в тому садкові понасаджував агрусу та порічок на грядках (Вовчок, VI, 1956, 223).

2. Посадити багатьох, у багатьох місцях; // перен. Написати в багатьох місцях щось небажане. [Жура:] Понасаджуєш де треба й не треба — «буза», «тре-паться», «барахло» — і переклад готовий (Коч., II, 1956, 108).

3. розм. Надати землю, маєтки у володіння багатьом, поселити багатьох, у багатьох місцях. Князі понасаджували здовж дуклянської дороги своїх бояр (Фр., VI, 1951, 39); // Заснувати, впровадити багато чого-небудь (установ, контор і т. ін.), у багатьох місцях.

ПОНАСА́ДЖУВАТИ², ую, уєш, док., перех. Настромити багато чого-небудь на щось.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 152.

Понасаджувати, джую, єш, гл. Насадить. Пругом кущі всякі зелені понасажувані. Драг. 119. Се ж він своїми руками і дерева понасажував. Стор. II. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 308.