ПОНАПРОХУВАТИ

ПОНАПРО́ХУВАТИ і ПОНАПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Напрохати багато чого-небудь.

2. Запросити багатьох. Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 151.

Понапрохувати, хую, єш, понапрошувати, шую, єш, гл. Напросить; назвать, созвать. Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 307.