ПОНАМИНАТИ

ПОНАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Нам’яти багато чого-небудь.

2. Нам’явши, натерши, спричинити біль у багатьох місцях.

◊ Понамина́ти чуби́ — те саме, що Нам’я́ти чуби́ (чупри́ну) (багатьом) (див. намина́ти). — А що, добре понаминав вам чуби дід на баштані? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 149.

Понаминати, на́ю, єш, гл. То-же, что и нам’яти, но во множествѣ. А що, добре понаминав вам чуби дід на баштані? Пирятин. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 306.