ПОНАДІВАТИ

ПОНАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Надіти що-небудь (про багатьох); надіти багато чогось. Іще зранку, .. попивши могоричі, тепер, попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку (Кв.-Осн., II, 1956, 19); Підвелися з лави Саранчук Устин та Муха Гарасько, теж мовчки понадівали шапки (Головко, II, 1957, 283); Ми день і ніч стерегли [диверсантів]. На голови понадівали вінки з пшениці, колосся високе, дуже красиво (Ю. Янов., І, 1954, 44); — Хто ж його [шинкаря] обікрав? — Бог його знає… Якісь, каже, замордовані люди… Понадівали машкари, пов’язали гаразденько всіх та й забрали, що знайшли (Мирний, І, 1949, 270); Нащадки Горонецьких понадівали окуляри в надії, що собака вермахту прийме їх за людей цивілізованих і не зачепить (Тют., Вир, 1964, 408); Саме пекучий червень. А поки ранок виблискує росою, легко вискочити з клуні (з-під кобеняка) на двір, понадівати на коней хомути і закерувати гарбу (Мик., II, 1957, 11); Олеся убралась у нову сукню, причесалась, понадівала на всі пальці персні й не одходила од вікон (Н.-Лев., III, 1956, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 144.

Понадівати, ваю, єш, гл. Надѣть (во множествѣ). Понадівали, хто нову свиту, хто китаєву юпку. Кв. Понадівав на голову, на руки і на ноги. Рудч. Ск. І. 107. Понадівав на їх ксьондзівську одежу. Чуб. II. 603.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 303.