ПОНАГАНЯТИ

ПОНАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОНАГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Вигнати багатьох звідки-небудь. Понаганяти свиней з города.

2. Пригнати одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Повен двір овець.. понагонив (Сл. Гр.).

3. безос., розм. Нарости, утворитися (про гулі, пухлини, набряки і т. ін.). — Ще не заклеєний [конверт]. А чим би його… — Як чим? А глеєм! Там на’дній вишні, як кулаки, понагонило (Вирган, В розп. літа, 1959, 291).

4. розм. Непомірно збільшити розмір чого-небудь (плату, ціни).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 142.

Понаганяти, ня́ю, єш, гл. Нагнать, пригнать, согнать. Коней понаганяли. Драг. 203.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 302.