ПОНАВЧАТИ
Значення понавчати це
ПОНАВЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Навчити кого-небудь чомусь (про багатьох); навчити багатьох чому-небудь. Старий Корній був письменний. Він навіть любив письменство. Обидвох синів він понавчав читати (Гр., І, 1963, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 142.
Понавчати, ча́ю, єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 302.
понавчати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| pinacate | понавчати |
понавчати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| ponavchaty | ponavchaty | ponavchaty |
понавчати Рід - дієслово, доконаний вид
понавчати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | понавчаю | понавчаємо |
| 2 особа | понавчаєш | понавчаєте |
| 3 особа | понавчає | понавчають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | понавчав | понавчали |
| Жіночий рід | понавчала | |
| Середній рід | понавчало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | понавчаймо | |
| 2 особа | понавчай | понавчайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | понавчавши |
понавчати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |