ПОМІШАТИСЯ

ПОМІША́ТИСЯ ¹, а́ється, док.

1. З’єднатися в одне при перемішуванні, утворюючи суміш або розчин (про щось різнорідне). Спирт помішався з водою.

2. перен. Розміститися безладно, упереміш одне з одним; перемішатися. Сани, карети — все помішалося; // Розмістившись упереміш, стати такими, яких не можна відрізнити (про однорідні або подібні предмети). А що найбільш парубоцтво, так вже так промеж собою помішались, що й розібрати їх не можна було (Кв.-Осн., II, 1956, 116); — Група військовополонених систематично працює на каменоломні. Можна заховати там з ночі ваших людей, вони помішаються з табірниками і так потраплять до табору… (Ю. Янов., І, 1954, 200); // розм. Злитися разом, перестати розрізнятися (про різнорідні предмети). Все помішалося вкупу — і заводи музики, і людський гук, гомін, — не чутно виразно ні одного слова (Мирний, III, 1954, 263).

3. перен. Втратити чіткість, ясність (про думки, почуття і т. ін.). В її серці все якось помішалось, скаламутилось, так що вона не знала, чи радіть, чи плакати (Н.-Лев., II, 1956, 256); Мати видивилася на мене переляканими очима, мов побоювалась, чи в моїй голові не помішалось що (Коб., III, 1956, 127); // Втратити відмінність. Думки так заплуталися в її голові, пісні помішалися одна з другою, що вона не пригадує цілої ні одної (Мирний, III, 1954, 182).

ПОМІША́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., рідко,

1. Стати психічно ненормальним; збожеволіти.

◊ В умі́ (умо́м і т. ін.) поміша́тися — стати божевільним; збожеволіти. Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (Котл., І, 1952, 104).

2. на кому — чому, перен., розм. Надмірно захопитися ким-, чим-небудь. — Помішався мій старий на рибі й ставках, — подає повнотіла Вереміїха на стіл смажені карасі (Стельмах, II, 1962, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 129.

Помішатися, шаюся, єшся, гл.

1) Смѣшаться. Поміщався з їх ледачим кодлом. К. Псал. 246.

2) Смѣшаться, сбиться. Він казав раз так, а вдруге и́нак, — сам поміщався. Екатер. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 298.