ПОМІСТЬ

ПО́МІСТЬ, діал.

1. спол., част. Неначе. І такі веселі були, щасливі! любо й подивиться, помість сам одмолодієш (Сл. Гр.).

2. прийм. Замість. Помість шапки висить на кілку чиясь червона хустка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 126.

Помість нар. Будто, словно. І такі веселі були, щасливі! любо й подивиться, помість сам одмолодієш. МВ. І. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 297.