ПОМІСТ

ПОМІ́СТ, мо́сту, ч.

1. Підвищення, площадка, збита з дощок. У городі свято. Хати прибрані зеленими ялинками. На майдані перед магістратом спорудили поміст, накрили кармазином (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 161); Сміх і оплески покривають слова Сенчука, і люди починають підходити до помосту (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 193); // заст. Таке підвищення, площадка як місце страти; ешафот. Михайлик скочив на фарбований поміст, щоб вирвати Стояна Богосава з зашморгу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 164); Засуджених вивели на невисокий поміст, швидко накинули на шиї петлі (Петльов., Хотинці, 1949, 175); // Таке підвищення, площадка, що є основою стапеля. Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (Собко, Шлях.., 1948, 5); В призначений день з-під «Константина» вибили клинці, які підпирали його на помості, чоловік з десять разом уперлося в його корму — і шхуна повільно почала сповзати.. до ріки (Тулуб, В степу.., 1964, 263); // Пристосування для спання із дощок, трохи підвищене над підлогою, долівкою і т. ін. У курені на помості сплять покотом чоловіки (Головко, І, 1957, 338); Де ж вони [жінки] сплять? Ніякого помосту, ніяких нар (Хижняк, Тамара, 1959, 128); // Якесь підвищення чи підвищена частина чого-небудь. Війт знав уже з досвіду, що з гладкого помосту легше зняти корець збіжжя (Март., Тв., 1954, 253); Позносив [Давид] мішки на поміст до коша ближче й сів на них (Головко, II, 1957, 39).

2. Суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі. Ввійшли ми у двір — вузьку вулицю, котра не що інше, як річка Алма, закрита дерев’яним помостом (Коцюб., III, 1956, 140); Пором — величезний човен, укритий помостом (Донч., V, 1957, 10); // Звичайно дерев’яна площадка, перекинута з берега у воду.

3. діал. Підлога. Зажив у колгоспі, збудував хату на помості (Укр.. присл.., 1955, 377); Велика весела хата, чепурно прибрана: поміст крашений, стіни вибиті [оббиті] шпалерами (Мирний, V, 1955, 179); Бояри й воєводи власноручно проломили поміст у горниці (Загреб., Диво, 1968, 413).

4. Підмостки, підвищення для робочого місця. Завідувач лабораторій стояв на помості коло продувальної установки (Шовк., Інженери, 1948, 138); // спец. Рівна підвісна площадка, зроблена з твердого матеріалу, з якої здійснюється кріплення ствола шахти.

Театра́льний помі́ст: а) сцена; б) театр. Ляскучі голоси дівчат зливалися з охрипшими [охриплими] заводами п’янюг, що.., не маючи талану.., перейшли з театральних помостів тішити п’яне купецтво та крамарство (Мирний, III, 1954, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 126.

Поміст, мо́сту, м. Полъ деревянный. Сим. 2. Шух. І. 93. А в нашого Галайди хата на помості. Шевч. 209. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе трава на помості. Мет. 23. У дівчини чорнявої ввесь двір на помості. Мет. 90. Як шкваркне об поміст. Мнж. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 297.