ПОМІСИТИ
Значення помісити це
ПОМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., перех. і без додатка.
1. Місити якийсь час.
2. на що, перен. Б’ючи або стискаючи, перетворити кого-, що-небудь на місиво. Удвох надрали [горобенят] ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі — поскручувавши голови, били герлигами… помісили чисто на гамуз! (Мирний, II, 1954, 58); Справді, ударся дараба передом — її би розкололо надвоє, а все, що на ній, помісили би.. на кашу (Хотк., II, 1966, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 126.
Помісити, шу́, сиш, гл.
1) Помѣсить нѣкоторое время.
2) Смѣсить (тѣсто, глину — во множествѣ).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 297.
помісити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| hybrids | помесить |
помісити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| pomisyty | pomisyty | pomisyty |
помісити Рід - дієслово, доконаний вид
помісити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | помішу | помісимо |
| 2 особа | помісиш | помісите |
| 3 особа | помісить | помісять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | помісив | помісили |
| Жіночий рід | помісила | |
| Середній рід | помісило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | помісімо | |
| 2 особа | поміси | помісіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | помісивши |
помісити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |