ПОМУЧИТИ
Значення помучити це
ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Мучити якийсь час. — Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Тют., Вир, 1964, 537); Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: — У нього [Феді] є таємниця (Ряб., Жайворонки, 1957, 185).
2. Муками довести до знемоги всіх або багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 137.
Помучити, чу, чиш, гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 301.
помучити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to torture | помучить |
помучити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| pomuchyty | pomuchyty | pomuchyty |
помучити Рід - дієслово, доконаний вид
помучити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | помучу | помучимо |
| 2 особа | помучиш | помучите |
| 3 особа | помучить | помучать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | помучив | помучили |
| Жіночий рід | помучила | |
| Середній рід | помучило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | помучмо | |
| 2 особа | помуч | помучте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | помучивши |
помучити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |
помучити в англійській розкладці - gjvexbnb
Цитати української літератури з використанням слова помучити
"- Вирiшила трохи помучити тебе! - лукаво блиснула очима Елiзабет"Бердник Олесь - Поєдинок на астероїдi
"В мені прокидається веселе, зле бажання помучити цього самовпевненого, важкотелесого чоловіка."Винниченко Володимир Кирилович - Записки Кирпатого Мефістофеля
"Дай мені помучити тебе…"Тютюнник Григорій Михайлович - Вир