ПОМОРОЖЕНИЙ

ПОМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поморо́зити 1, 3. Обвішали [панни] стіни й вікна кругом гірляндами та вінками з дубового листу,.. гвоздиків, та чорнобривців, та ласкавців, ще не поморожених досвітніми холодами (Н.-Лев., І, 1956, 145); — Хочу віднести червоноармійцям оце [онучі]… Там один такий молоденький, поранений… І ноги геть чисто поморожені (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 134.