ПОМОРИТИ
Значення поморити це
ПОМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., перех.
1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох. Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев’ять братів милих, Зосталася.. ненька (Перв., Слов. балади, 1946, 61); // рідко. Отруїти всіх або багатьох. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці.., Що замуж [заміж] за старих ходили І мишаком їх поморили (Котл., І, 1952, 140).
2. перен., розм. Довести до виснаження, знемоги усіх або багатьох. Щоб не поморити голодом сім’ї, Млинковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі (Н.-Лев., III, 1956, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 133.
Поморити, рю́, риш, гл. Утомить (многихъ).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 299.
поморити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| pomarici | поморити |
поморити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| pomoryty | pomoryty | pomoryty |
поморити Рід - дієслово, доконаний вид
поморити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | поморю | поморимо |
| 2 особа | помориш | поморите |
| 3 особа | поморить | поморять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | поморив | поморили |
| Жіночий рід | поморила | |
| Середній рід | поморило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | поморімо | |
| 2 особа | помори | поморіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | поморивши |
поморити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |
поморити в англійській розкладці - gjvjhbnb
Цитати української літератури з використанням слова поморити
"Доброчин лише хотів поморити базиліка й день-другий перебути в Ольжиному селі, заразом навідавши й Лілу-Софію та Янку"Білик Іван Іванович - Похорон богів
"Щоб не поморити голодом сім’ї, Млинковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі, потім батюшка одвозив його й харч далі, до сусіднього батюшки, а той передавав його й харч ще далі"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Старосвітські батюшки та матушки