ПОМОЛОДІТИ

ПОМОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати моложавим. — Час своє бере! — глухим голосом одказав Рубець. — А от ви помолоділи (Мирний, III, 1954,265); Аж помолодів, розцвів старий (Головко, І, 1957, 256); Злетіла з брів вічна хмарність, і зморшки ніби розійшлися, від чого, здавалося, помолоділи обличчя людей (Цюпа, Назустріч.., 1958, 131); * Образно. Після віків неволі урвалася загата заборон, пробудився відвічний слов’янський Ужгород й трусонув сивиною, помолодів (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 63); // Відчути себе молодим. Я стара.. в Мар’янівці жила,.. щороку боліла, а тут стала, наче помолоділа: легко дишеться, веселіше на світ дивишся (Мирний, III, 1954, 306); І я, її [мелодію] почувши в тиху мить, У шістдесятім літі цього віку ..помолодів На півжиття, як з першої любові (Мал., Листи.., 1961, 23).

◊ Помолоді́ти душе́ю (се́рцем) — відчути себе молодшим. Я полюбив людей більш за все на світі, і вони нагороджують мене своїми багатствами. Я ніби помолодів душею, побагатшав і став людяним і чистим (Довж., ІІІ, 1960, 484).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 132.

Помолодіти, ді́ю, єш, гл. Помолодѣть, сдѣлаться молодымъ. Помолодів і зробився ще кращий, ніж був. Рудч. Ск. І. 128.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 299.