ПОМИНАЛЬНИК
Значення поминальник це
ПОМИНА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Книжечка або зошит із списком імен для поминання їх у церкві. Хто його зна, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (Н.-Лев., IV, 1956, 312).
2. розм. Учасник поминок. З кладовища поверталися сумними табунцями, стиха розмовляючи. Поминальників було небагато, всі вмістилися за одним столом (Мушк., День.., 1967, 148); Коло поминальників роїлася дітвора. Одного [хлопця].. привели до столу. — Оце сиротинка (Довж., III, 1960, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 120.
Поминальник, ка, м. Синодикъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 295.
поминальник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| the pominalnik | поминальник |
поминальник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| pomynalnyk | pomynal'nyk | pomynal'nyk |
поминальник Рід - іменник, чоловічий рід, істота і неістота
поминальник Словоформи слова
| Називний | поминальник | поминальники |
| Родовий | поминальника | поминальників |
| Давальний | поминальникові, поминальнику | поминальникам |
| Знахідний | поминальник, поминальника | поминальники, поминальників |
| Орудний | поминальником | поминальниками |
| Місцевий | на/у поминальнику | на/у поминальниках |
| Кличний | поминальнику | поминальники |
поминальник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 4 | 6 |