ПОМАСТИТИ

ПОМАСТИ́ТИ, ащу́, а́стиш, перех. і неперех. Док. до масти́ти. Тодір оббілував його [вовка], вовчим ще теплим салом помастив чоботи і поніс шкуру в містечко на торг (Стельмах, І, 1962, 208); Фельдшер Істомін дізнався про хворобу Жайсака і сам зайшов до нього, оглянув руку і плече, помастив йодом, зробив масаж (Тулуб, В степу.., 1964, 321); Треба було протерти ствол [рушниці] та розібрати й помастити замок (Трубл., І, 1955, 96); Помастили губи медом, а облизати не дали (Укр.. присл.., 1955, 163); — Той [Федот] би дав шматок хліба та ще й маслом помастив (Тют., Вир, 1964, 437); Якось затіяла [Соломка] білити стіни. Принесла глини аж з-під Голяків, а на другий день від ранку до вечора великою просяною щіткою.. помастила дві стіни (Гуц., З горіха.., 1967, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 114.

Помастити, щу́, сти́ш, гл.

1) Помазать. Помасти вареники. Помасти тим болотом очі. Гн. І. 125. Вона її (піч) попідводила, помастила. Чуб. II. 67.

2) Запачкать. Помастила одежу. Уман. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 293.