ПОЛІНЦЕ

Значення полінце це

ПОЛІ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до полі́но. Сьогодні вдень Катря.. посліднє полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Мирний, IV, 1955, 287); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Фр., IX, 1952, 154); В кутку бліндажа солдат підкидав у чавунну пузату грубку коротко напиляні товсті полінця (Перв., Дикий мед, 1963, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 76.

полінце Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
logполено

полінце Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
polintsepolintsepolintse

полінце Рід - іменник, середній рід, неістота

полінце Словоформи слова

Називнийполінцеполінця
Родовийполінцяполінець
Давальнийполінцюполінцям
Знахіднийполінцеполінця
Оруднийполінцемполінцями
Місцевийна/у полінціна/у полінцях
Кличнийполінцеполінця

полінце Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
734

полінце в англійській розкладці - gjksywt

Цитати української літератури з використанням слова полінце

"— Це для нього все одно, що березове полінце шпурнути, щоб вогонь палав ясніше."Тютюнник Григорій Михайлович - Вир

"— Мусим виписати хоч одну газетку, — докинув Володько ще одне полінце"Самчук Улас Олексійович - Волинь

"Поки серед череню лежало трухле полінце, дожидаючи підпалу, Катря була ніби покійна"Мирний Панас - Морозенко

"Він їх розворушував, немов жар у печі, докидав туди своє полінце, здмухував попіл утоми й зневіри, й ті мрії палахкотіли знову, і палахкотіла знову підсилена, безмежна віра в свою (їхню) правоту"Багряний Іван Павлович - Огненне коло

"У крайньому випадку завжди можна кинути полінце в піч"Нестайко Всеволод Зіновійович - Загадка старого клоуна