ПОЛІЛЬНИК
Значення полільник це
ПОЛІ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто поле. Слідом за культиваторами, що проривали буряк, ішла його бригада полільників, докінчуючи й поправляючи руками те, чого не могли зробити механізми (Кач., Вибр., 1953, 231); На ниву сходились люди з усіх кінців села, і незабаром полільники зайняли чималу ділянку, повівши її ген туди, до зеленого валу лісосмуги (Літ. Укр., 15.VI 1962, 1).
2. Знаряддя для розпушування грунту і очищення посівів від бур’янів. Восени міжряддя суниць розпушують кінними полільниками (Колг. Укр., 1, 1954, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 75.
Полільник, ка, м. Подольщикъ. Харьк. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 284.
полільник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| pollinic | полільник |
полільник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| polilnyk | polil'nyk | polil'nyk |
полільник Рід - іменник, чоловічий рід, істота і неістота
полільник Словоформи слова
| Називний | полільник | полільники |
| Родовий | полільника | полільників |
| Давальний | полільникові, полільнику | полільникам |
| Знахідний | полільник, полільника | полільники, полільників |
| Орудний | полільником | полільниками |
| Місцевий | на/у полільнику | на/у полільниках |
| Кличний | полільнику | полільники |
полільник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 3 | 5 |