ПОЛЮДНІТИ

ПОЛЮДНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

1. Стати людяним. То він уже тепер неначе трохи полюднів, а то спершу був такий, як той звір (Сл. Гр.).

2. Стати людним.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 106.

Полюдніти, ні́ю, єш, полюднішати, шаю, єш, гл.

1) Сдѣлаться человѣчнѣе. То він уже тепер неначе трохи полюднів, а ню спершу був такий, як той звір. Кобел. у.

2) Возмужать.

3) Сдѣлаться люднѣе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 291.