ПОЛУНИЧНИК

ПОЛУНИ́ЧНИК, а, ч.

1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць.

2. Наливка, напій, пригот. з полуниць. Полуничник. Напій приготовляють так само, як і агрусівку (Укр. страви, 1957, 371).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 103.

Полуничник, полуни́шник, ка, м.

1) Стебель и листья клубники, клубничный кустикъ. Полуничнику багато, а ягід на йому нема.

2) Наливка на клубникѣ.

3) Раст. Trifolium montanum L. ЗЮЗО. І. 139.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 289.