ПОЛУДНАННЯ

ПОЛУ́ДНАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. полу́днати. Буде йому на снідання і на обідання, і на полуднання (Сл. Гр.).

2. Їжа, яку приймають у проміжок часу між обідом і вечерею. Вузлик з полуднанням несла [Домащучка] на сапі, а в тому вузлику — пиріжки з маком та печеними буряками (Гуц., Скупана.., 1965, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 101.

Полуднання, ня, с.

1) Полдничаніе.

2) = Полудень 2. Буде йому на снідання і на обідання і на полуднання. АД. І. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 289.