ПОЛУДЕНЬ

ПО́ЛУДЕНЬ, дня, ч.

1. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. І бились [війська Ігоря] день, І другий билися, Та коло по́лудня на третій Поникли Ігореві стязі [стяги] (Шевч., II, 1963, 390); Вони ще не бачились нині: Антоша недавно приїхав з фільварку, а Ліда до полудня спала (Коцюб., II, 1955, 385); Пригадується йому гарячий полудень у колгоспному садку (Тют., Вир, 1964, 397).

В по́лудень — о дванадцятій годині дня; опівдні. — Брат Петро пригнав з поля корову ще в полудень, нарвав їй гички, нагодував (Кос., Новели, 1962, 41); Зверта́ти (зверну́ти, поверта́ти, поверну́ти і т. ін.) з по́лудня — опускатися з кульмінаційного положення над горизонтом у напрямку до заходу. Сонце пече її [Химу], звернувши з полудня (Вовчок, І, 1955, 52); Сонце повернуло з полудня; його косе проміння зробилось ще пекучіше, ще гарячіше (Мирний, IV, 1955, 22); З по́лудня; По по́лудні; По по́лудню — після дванадцятої години дня; у другій половині дня, в післяобідній час. — Забіжу до вас завтра, так з полудня… (Коцюб., І, 1955, 382); Ясний день, по полудню (Л. Укр., III, 1952, 728); На по́лудні; Се́ред по́лудня — у найвищій точці над горизонтом; посередині неба, над самою головою. Сади та будиночки на передмісті. На полудні сонце. Гудуть дзигарі (Перв., II, 1958, 338); Сонце стояло серед полудня і пражило, мов огнем (Фр., II, 1950, 23); Над (під) по́лудень — перед дванадцятою годиною дня, близько дванадцятої години дня. Було саме над полудень, спека стояла велика (Мак., Вибр., 1956, 413); Під полудень на горизонті знялась курява (Кач., II, 1958, 419).

2. перен. Середина життєвого шляху, кінець молодості людини. Біле личко червоніє Не довго, дівчата! До полудня, та й зав’яне, Брови полиняють… (Шевч., І, 1963, 56); Баба стара, а він, Дорошенко, ровесник її, досі вважає себе якщо й не молодим, то таким, що життя його тільки на полудень стало… (Гончар, Тронка, 1963, 211).

3. спец. Момент проходження центра Сонця через меридіан певного місця.

4. заст. Південь. Теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю у його роботі… (Мирний, III, 1954, 66); Сей спосіб [коли один тямущий навчає іншого] самоосвіти більше тримається на півночі, а не в нас на полудні (Л. Укр., V, 1956, 95).

5. розм. Приймання їжі опівдні, а також в проміжок часу між обідом і вечерею. І обід, і полудень минувся,а Левка нема (Кв.-Осн., II, 1956, 271); За обідом ішов полудень, далі вечеря (Ю. Янов., І, 1958, 52); // Їжа, яку приймають у цю пору. Мати почастувала дочку, поставила на стіл полудень, внесла миску яблук (Н.-Лев., II, 1956, 75); — Жінко! — загукав Юхим. — Давай полудень у торбу, я на поле йду (Кучер, Прощай.., 1957, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 100.

Полудень, дня, м.

1) Полдень. А вже сонце по полудні, дівчинине серце нудне. Чуб. О-полудні. Въ полдень. Удень як серед ночі ходять, і полапки шукають о-полудні. К. Іов. 12.

2) Полдникъ. Ум. Полуденько. О. 1862. IV. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 288.

по́лудень див. пі́вдень.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 467.