ПОЛУДЕННИЙ

ПОЛУДЕ́ННИЙ, а, е.

1. Стос. до полудня (у 1 знач.). Спадав полуденний пил на биті шляхи (Рибак, Помилка.., 1956, 177); Млосна полуденна спека дихала навколо нагрітою травою (Донч., Дочка, 1950, 152); // Який відбувається, здійснюється і т. ін. в полудень. Тепер якраз перерва після полуденного доїння корів (Вол., Місячне срібло, 1961, 248).

◊ Полуде́нна лі́нія — лінія перетину площини горизонту з площиною меридіана, вздовж якої падає тінь від предметів. Полуденною лінією називається лінія перетину площин меридіана і горизонту. Ця лінія названа так через те, що опівдні тіні від предметів падають саме в цьому напрямі (Астр., 1956, 19).

2. заст. Південний. На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом (Н.-Лев., І, 1956, 338); Перед ними зелене намистечко з Ховерезма, перли з полуденних теплих морів (Скл., Святослав, 1959, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 100.

Полуденний, а, е. Полуденный, южный. І повернув Господь од сходу буйний вітер, а другою підняв з полуденного краю. К. Псал. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 288.