ПОЛОТНЯНКА

ПОЛОТНЯ́НКА, и, ж., діал. Верхній селянський жіночий та чоловічий одяг з домотканого грубого полотна. Люди мовчки тупались на однім місці, білі, як вівці, в своїх полотнянках (Коцюб., II, 1955, 389); Полотнянку носить мужик. Сам робить з льону полотно, сам тче, сам білить, сам шиє (Март., Тв., 1954, 231); Додатковим одягом, який носили поверх основного, здебільшого в негоду, була кирея (сіряк) або полотнянка (Нар. тв. та етн.. 3, 1969, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 98.

Полотнянка, ки, ж. Верхнее полотняное платье крестьянъ (мужчинъ и женщимъ) въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи: или длинное съ таліей, или, у мужчинъ подо Львовомъ, короткое, только до пояса. Гол. Од. 44, 51. На нім стара брудна полотнянка. ЕЗ. V. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 288.

полотня́нка — літня свита, що шиється не з сукна, а з домоткано­го полотна; була найпоширені­шою в Галичині; легко переться, тому її одягали зимою поверх кожуха, що надавало одягу святечного вигляду.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 467.