ПОЛОТНИНКА

ПОЛОТНИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до полотни́на. Може, в цю коротку мить пік її жаль, що проводжає вона рідного сина з чужої хати,.. може, стало їй не по собі за те, що принесла вона загорнуту в полотнинку стареньку латану пару синової білизни (Тют., Вир, 1964, 277); Старий Анкулія, обтерши вогкою полотнинкою руки і обличчя сина, поклав його на ще тепле ліжко (Чаб., Балкан. весна, 1960, 473).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 97.