ПОЛОСНУТИ

ПОЛОСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. перех. Сильно вдарити чим-небудь гострим, залишаючи довгу рану або розрізаючи на дві частини; різонути. Закривавленим ножем полоснув Марусяк ремінь. Заблищали в дірі золоті монети, посипалися… (Хотк., II, 1966, 291); Юля вихопила із сумочки щось блискуче і гостре і полоснула його по горлу (Тют., Вир, 1964, 459); * Образно. Десь тужно заридала мати: тоскний зойк.. кожного по серцю полоснув гострим болем (Кочура, Зол. грамота, 1960, 215).

◊ На́че (мов, як і т. ін.) ноже́м полосну́ти по се́рцю кого — сильно вразити кого-небудь, завдати болю, страждання і т. ін. комусь. Наче ножем по серцю полоснув батька божевільний крик його дитини (Воскр., Весна.., 1939, 49); Мов ножем по серцю полоснули [Сеспеля] оті слова… Поховали чужі люди В чужій домовині… (Збан., Сеспель, 1961, 420).

2. перех. Сильно вдарити чим-небудь тонким, дошкульним, залишаючи довгий слід. — Грай! — повторив Мічугін і полоснув нагайкою по руках Гандзюка (Кос., Новели, 1962, 213); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості.. І ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (Стельмах, І, 1962, 212); // перен. Сильно вразити кого-небудь чимсь. Слова ці полоснули Юрка ніби батогом (Коз., Вибр., 1947, 30).

3. перех. і неперех. Вистрілити з автомата, кулемета і т. ін.,дати автоматну, кулеметну і т. ін. чергу. Коли Микола полоснув по танках з кулемета, автомашини з піхотою відразу зупинились (Збан., Незабутнє, 1953, 22); Фашисти почали тікати з гори назад, у село, а тут їх і полоснули з автоматів матроси (Кучер, Голод, 1961, 283); // безос. Бережись, Тарасе мій коханий! Нахиляйтесь нижче, козаки! Це ж по вас ударило з гармати, полоснуло гулом і огнем… (Сос., І, 1957, 373).

4. неперех., перен. З силою, різко поси́пати; сипонути. Зачерпнули ми з кишень повні жмені пашниці і.. полоснули по столу так, що гості аж голови потягли в плечі (Ряб., Жайворонки, 1957, 151); // З силою, різко поси́патися; сипонутися. Кулі полоснули по шибках (Загреб., Європа 45, 1959, 458).

5. неперех., перен. Блиснути смугою, промайнути (про світло). Сніп яскравого блакитного проміння полоснув по степовій дорозі (Донч., Дочка, 1950, 128); Здалеку чувся гуркіт машин.. Світло від фар полоснуло по ярузі і згасло (Тют., Вир, 1964, 533).

◊ Полосну́ти по́глядом кого, що — пронизливо поглянути на кого-, що-небудь. Дівчина кинулася, полоснула непроханого свідка гнівним гострим поглядом заплаканих очей і.. подалася кудись униз (Коз., Сальвія, 1959, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 96.