ПОЛОНІЗМ

ПОЛОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. Слово або мовний зворот, запозичені з польської мови. Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов’янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (Рад. літ-во, 3, 1962, 74); Націоналістичні «пуристи» позбавляли нас права запозичати у великого східного брата, хоч, скажімо, полонізми вважалися ними за певну навіть окрасу, за аристократично модний тон в нашій мові (Кундзич, Дієзи.., 1956, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 95.