ПОЛОВІТИ

ПОЛОВІ́ТИ, і́є, недок.

1. Достигаючи, набувати жовтого кольору, ставати жовтим (про пшеницю, жито і т. ін.). Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами, кукурудза по ланах розпустила коси, ячмені почали половіти (Коцюб., І, 1955, 245); Скільки зглянеш — вилискують розгойдані вітром хліба, скільки чуєш — шумлять, переливаючись під примарним місячним сяйвом. Викинули колос, наливаються, половіють (Гончар, II, 1959, 85); * Образно. Вітрець теплом із півдня віє І день під сонцем половіє (Шпак, Вибр., 1952, 96); // Виділятися, відливати жовтим кольором. За шахтними спорудами половів пшеницями степ (Чорн., Красиві люди, 1961, 79); Половіє безмежний клин озимої пшениці (Ю. Янов., І, 1954, 17); Перед нею — рівний шлях, сонце сяє, вітер віє, стигле жито половіє, зеленіють дерева (Забіла, Одна сім’я, 1950, 141).

2. Втрачаючи інтенсивність кольору, робитися блідо-жовтим. Жовто-фіолетова заграва на заході блідла й половіла (Смолич, І, 1947, 124); * Образно. Спочатку хоч потішала [Раїса] себе думкою, що вона не зайва на світі,.. але ця теорія з кожним роком блідла, половіла і з часом зовсім загинула (Коцюб., І, 1955, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 89.

Половіти, вію, єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. І. 14.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 286.