ПОЛИЗАТИ
Значення полизати це
ПОЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.
1. Лизнути кілька разів; лизати якийсь час. Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула (Н.-Лев., III, 1956, 298); Ярослав тримав крижнів високо, бо Шарик вищав, ставав на задні лапи, намагаючись полизати їх (Мушк., День.., 1967, 80).
2. Те саме, що злиза́ти 1. — Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали, І червону кров полоцьку Звірі полизали (Рудан., Тв., 1956, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 67.
Полизати, лижу, жеш, гл. Полизать.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 283.
полизати Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
lick | полизать |
полизати Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
polyzaty | polyzaty | polyzaty |
полизати Рід - дієслово, доконаний вид
полизати Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полижу | полижемо |
2 особа | полижеш | полижете |
3 особа | полиже | полижуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полизав | полизали |
Жіночий рід | полизала | |
Середній рід | полизало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полижімо | |
2 особа | полижи | полижіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полизавши |
полизати Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
8 | 4 | 4 |
полизати в англійській розкладці - gjkbpfnb
Цитати української літератури з використанням слова полизати
"- Можна менi ножа полизати? "Логвин Юрий - Слiди на плинфi
"— Дам полизати собаці"Дімаров Анатолій Андрійович - На коні й під конем
"От так щось зверха полизати, та й годі"Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний
"Могла вона їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалось з дійниці на сіно."Королів-Старий Василь Костянтинович - Хуха-моховинка