ПОГЛИНАТИ

ПОГЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГЛИ́НУТИ, и́ну́, и́не́ш, док., перех.

1. Вбирати в себе. В Англії почали виробляти килими, що мають цікаву властивість: коли температура в приміщенні більше 21° С, вони поглинають тепло, акумулюють його (Наука.., 10, 1965, 45); При підсмажуванні жир поглинає і утримує ароматичні речовини, які містяться в цибулі і коріннях (Укр. страви, 1957, 88); Якщо повітря не може поглинути більше пари, ніж воно вже містить, то його називають насиченим (Фіз. геогр., 5, 1956, 88); * Образно. Коли заплющу очі, я її бачу… І той погляд зіниць, що поглинули в себе все світло, і ті вії, що вкрили очі, немов мотилі крилами квітку (Коцюб., II, 1955, 438); // Робити нечутним, заглушати (звуки, шум і т. ін.). Брязкіт металу, гуркіт, свист — все поглинав низький голос домни (Ю. Янов., II, 1954, 113); Посадник силкувався щось сказати, махав руками, але його слова поглинув гамір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 221); // перен. Читаючи, вивчаючи, спостерігаючи що-небудь, засвоювати, сприймати (жадібно або у великій кількості). Попалася йому повість Нечуя-Левицького про Кайдашеву сім’ю; він поглинав сторінку за сторінкою (Сенч., Опов., 1959, 27); Коли б ти, моє маленьке, не переутомилось, стараючись поглинути за два роки усі греки і латини та ще й закон божий (Л. Укр., V, 1956, 154).

2. Приймати, поміщати в себе, заховувати в собі. Широка паща воріт поглинала Данилове військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324); Маруся.. сиділа непорушно, втупивши очі в ту яму з каламутною водою, що поглинула її батька (Гр., І, 1963, 381); Він пішов понад житом, і воно, наче море зеленаве, швидко поглинуло його в собі (Шиян, Партиз. край, 1946, 121); // З’їдати, ковтати що-небудь жадібно, без остачі або у великій кількості; пожирати. Обід закінчується дуже швидко. Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Збан., Єдина, 1959, 302); Якась американська фірма проковтнула Лінде. Як? Роззявила рота, схопила у свої зуби Лінде й відразу ж проковтнула? Як же можна за одним ковтком поглинути такий великий шмат? (Вільде, Сестри.., 1958, 56); // перен. Вимагати на себе великих витрат, багато часу, енергії і т. ін. Як підрахували соціологи, домашнє господарство поглинає в цілому по країні майже 100 мільярдів людино-годин щороку (Наука.., 3, 1967, 4).

◊ Поглина́ти очи́ма (по́глядом, зо́ром і т. ін.) кого, що — жадібно, з напруженою увагою вдивлятися в кого-, що-небудь, не зводити очей з когось, чогось. Кузь аж ахнув, побачивши таку розкіш [тютюн]. Поглинав багатство очима та все примовляв: — Бож-же ж мій, які добрі люди є на світі! (Тют., Вир, 1964, 158).

3. перен. Цілком охоплювати, заповнювати, займати собою. Увагу Андрія повсякчас поглинали різні службові справи, не вистачало часу навіть на нормальний відпочинок (Гур., Життя.., 1954, 53); Вона, філологія тая, має якусь таку силу, що може поглинути геть усю натуру людини і не покинути місця нічому іншому (Крим., Вибр., 1965, 592); Моряк байдуже гриз печиво, і так поглинула його ця робота, що навіть не запропонував Харкевичу сісти поруч (Голов., Тополя.., 1965, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 710.