ПОВІТКА
Значення повітка це
ПОВІ́ТКА, и, ж.
1. Господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. — Замкни коні в повітку та ходім у хату (Гр., II, 1963, 255); Чоловіки поздіймали дошки й повносили в повітку (Н.-Лев., III, 1956, 9); Стоїть хата, з дерева зрублена, тут же під одним дахом кліть — повітка для худоби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523); Зненацька у колгоспному дворі Запирхав трактор з темряви повітки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 36).
2. Покрівля на опорах для захисту від сонця, дощу і т. ін.; накриття. Тільки одпріг я коней, а панич і гукнув: — Піди лишень, Данилка, на базар та купи до чаю бубликів. Та гляди, не заблудись; ось бач, — каже, — у нашому трактирі нові ворота під повіткою (Стор., І, 1957, 106); Біля білих байських юрт зберігалися під повітками легкі літні юрти, в яких живуть на літньому пасовищі в горах (Тулуб, В степу.., 1964, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 676.
Повітка, ки, ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. І. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. Ум. Повіточка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 223.
пові́тка— господарське приміщення в садибі для утримання домашніх тварин або збереження сільськогосподарського реманенту та різного майна; також навіс (раніше — під солом’яним дахом), накриття на опорах при такому приміщенні; залежно від ужитку повітка має й окремі назви: возо́вня — для возів, дрові́тня — на дрова,воло́вня — для волів, коша́ра — для овець, клу́ня, стодо́ла — для збіжжя. Під повіткою наймички коноплі тіпають (І. Нечуй-Левицький); Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: Не йди, милий, та у Крим по сіль, бо застанеш під наміткою (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 460.
повітка Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
the barn | сарай |
повітка Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
povitka | povitka | povitka |
повітка Рід - іменник, жіночий рід, неістота
повітка Словоформи слова
Називний | повітка | повітки |
Родовий | повітки | повіток |
Давальний | повітці | повіткам |
Знахідний | повітку | повітки |
Орудний | повіткою | повітками |
Місцевий | на/у повітці | на/у повітках |
Кличний | повітко | повітки |
повітка Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
7 | 3 | 4 |
повітка в англійській розкладці - gjdsnrf
Цитати української літератури з використанням слова повітка
"Де колись стояла повітка, там тепер давні вербові кілки стали товстими та здоровими вербами"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Микола Джеря
"Коло хати стриміли хлівці та повітка"Нечуй-Левицький Іван - Кайдашева сім’я
"Ось знявся чорний дим, заклуботав серед ясного багаття, по обік першого піднявся другий огонь, наче з пекла дихнуло довгим огненним язиком, лизнув темну околицю неба… То вже щось друге зайнялося — не видко, повітка чи хата, тільки щось друге"Мирний Панас - Повія
"От тут-то вже я здивувався: той загін, що я минув так байдуже, і та дерев’яна, повітка і були театром."Винниченко Володимир Кирилович - Антерпреньор Гаркун-Задунайський
"Праворуч — дебела комора з омшаником, повітка для коней, корівник, стіжок сіна, обгороджений латами, ще якісь будівлі"Багряний Іван Павлович - Тигролови
"[4] Шопа, шіпка — сарай, повітка."Стефаник Василь Семенович - Вістуни
"Ось-ось повітка займеться."Грінченко Борис Дмитрович - Каторжна
"[16] Повітка на сіно."Коцюбинський Михайло Михайлович - Тіні забутих предків
"Коли наближались сюди, попереду серед розливу хлібів бачили на пагорбі хутірець якийсь — хата, повітка, садок, їм уже відомо було, що там командний пункт дивізії і саме туди їх ведуть"Гончар Олесь Терентійович - Людина і зброя
"— А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому стоїть і твоя й моя повітка та загорода, — сказав Лаврін."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Кайдашева сім’я