ПОВИСТУПАТИ

ПОВИСТУПА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Виступити, вийти наперед (про всіх або багатьох). За ним повиступали усі рибалки по черзі (Н.-Лев., II, 1956, 225); Із крамниць повиступали крамарі і слухають… (Вас., І, 1959, 281).

2. перен. Стати видним, з’явитися, показатися (про все або багато чого-небудь). З тіней і затінків повиступали нові хати (Стельмах, І, 1962, 64).

3. З’явитися на поверхні чого-небудь, проступаючи зсередини; стати видним скрізь або в багатьох місцях. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала (Шевч., II, 1963, 304); Скрізь по стінах старенької хати повиступав сніг (Л. Янов., І, 1959, 41); Вирішила [дівчина].. забілувати [забілити] темні плями, що подекуди повиступали на стінах після першої побілки (Добр., Очак. розмир, 1965, 291).

◊ Повиступа́ли (повиступа́ють) си́роти [на ті́лі (шкі́рі)] — тіло, шкіра від холоду або нервового збудження вкрилися (вкриються) в багатьох місцях пухирцями. Напівголий,.. він уже починав дрижати від холоду, на тілі повиступали сироти (Гончар, III, 1959, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 662.

Повиступати, па́ю, єш, гл. Выступить (во множествѣ, во многихъ мѣстахъ). На ногах і на руках повиступала од стужі кров. Шевч. 340.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 217.