ПО-ЛЮДСЬКИ

ПО-ЛЮ́ДСЬКИ, присл. Те саме, що по-лю́дському. Куплю собі.. нову одежу та хоч уберуся по-людськи (Н.-Лев., II, 1956, 293); — Вони [революціонери] хочуть, щоб усім людям по-людськи жилося, щоб усі мали свій шматок хліба (Стельмах, І, 1962, 143); — Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи, не кричав, не фукався (Фр., II, 1950, 348); — Розкажи ти, пане Микито, мені по-людськи, а його [писаря] ніхто не второпа (Кв.-Осн., II, 1956, 215); — Посидь, Левку, спокійно. — Ніби я бушую? — Не бушуєш, але й по-людськи не сидиш (Стельмах, І, 1962, 280); Чоловік качався по двору й не по-людськи стогнав… (Мирний, II, 1954, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 106.