ПЛУГ

ПЛУГ, а, ч.

1. Сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки. Для милого друга — й вола з плуга (Укр.. присл.., 1955, 163); Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб., І, 1955, 106); Розтинаючи землю плугами, напружено рокочуть трактори (Вол., Сади.., 1950, 3); // Машина, пристрій для копання ям, ровів і т. ін. Плуг викопувальний ВП-2 призначений для викопування.. саджанців та сіянців у лісових та плодоягідних розсадниках на добре розроблених грунтах (Колг. енц., II, 1956, 323).

∆ Снігови́й плуг — сільськогосподарське знаряддя для оранки засніженого поля (з метою снігозатримання). Іван Леонтійович пропонував підрахувати, де вигідніше для колгоспу затримувати сніг щитами, а де нагортанням сніговим плугом (Колг. Укр., 4, 1957, 30).

◊ Держа́тися плу́га див. держа́тися; За плу́гом ходи́ти — орати, обробляти землю. [Чоловік:] За плугом ходить, косить, молотить — оце моя робота (Вас., III, 1960, 106); Як би він хотів мати зараз тиху Миронову судьбу. Непомітно жити біля такого ставочка, ходити за плугом, ростити дітей і забути усе-усе на світі (Стельмах, II, 1962, 74); Плуг волі́в — кількість волів, яких запрягають у плуг. І коники були [у козака], і пари три коров, І плуг волів (Гл., Вибр., 1951, 100); Той (хто) у луг, [а] той (хто) у плуг — безладно, вроздріб (про незлагоджені, неузгоджені дії). — Десять душ вас та й ті не знайдуть одної думки. Той у луг, а той у плуг. У нас по кількасот народу, а й то в усіх одна думка… (Хотк., Довбуш, 1965, 363); Ходи́ти в плу́зі — тягати плуг, орючи (про волів, коней). Не журися, вірний воле, Не здихай все важче; Тяжко в плузі вік ходити, Та й мені не краще (Граб., І, 1959, 521).

2. іст. Штучна одиниця оподаткування, обчислювана за кількістю волів у господарстві. Вісім волів становили «плуг» — штучну одиницю оподаткування (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 595.

Плуг, га, м.

1) Плугъ. Чуб. VII. 398. Бодай воли живі були, а плуг поламався. Мет. 6.

2) Плуг волів. Количество воловъ, запрягаемое въ плугъ. Купи собі ще дві пари волів, щоб було до плуга. КС. 1882. X. 186. Ум. Плужок. Маркев. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 197.

плуг (зменшене — плужо́к) — сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для оранки; символ копіт­кої праці, кажуть: «Пішов його плуг орати», «Одно — творити язиком, а друге — перти плуга»; годувальник роботящого хліборо­ба: «Хто на плуг налягає, без хліба не буває», «І піч панує, як плуг го­дує»; у зв’язку з тим, що в народ­ному світосприйманні земля — це жінка, мати, а орання та сіяння — запліднення, в народних піснях фраза «нема кому за плугом ходити» означає «немає кому дівчину лю­бити»: «Ой у лузі, лузі стоять волики в плузі, та нікому воли погони-ти, та нікому за плугом ходити. Плугарі старії, погоничі малії». Для милого друга — й вола з плуга (при­слів’я); Бодай воли живі були, а плуг поламався (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 458.