ПИХНУТИ

ПИ́ХНУТИ, рідко ПИ́ХКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пи́хкати. Матій потягнув люльку, пихнув їдучим димом (Кол., Терен.., 1959, 200); Замовкли, лиш цигарки блищали. От якась пихнула полум’ям і на мить освітила убогу хатину (Головко, І, 1957, 97); З-за скелі вишмигнула машина. Вона пихкнула і зненацька стала (Рудь, Гомін.., 1959, 31); Порткрани. Щогл шеренга. Востаннє пихнула димком і відійшла «Онєга» (Шер., Дружбою.., 1954, 79); Вікна були висаджені, але з них полум’я таке пихнуло, що всі мимоволі відступилися (Шовк., Починається юність, 1938, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 371.

Пихнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ пихкати. Дай люльку, я разів зо три пихну. Лебед. у. Захотілось… птичі люлечки пихнути. Ном. № 9302.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 155.