ПИСАНКА

ПИ́САНКА, и, ж. Розмальоване великоднє куряче або декоративне, звичайно дерев’яне, яйце. Настав великдень.. По службі божій щиро з ним Поцілувалася дівчина. І писанок, і крашанок, Всього Трохиму надавала (Рудан., Тв., 1959, 63); Я вийняв крашанку, чи, краще, писанку. На ній по білому йшли навскоси чорні смуги (Сам., II, 1958, 332); Писанки — здебільшого з дерева — стали декоративним оздобленням майже в кожній гуцульській хаті (Хлібороб Укр., 1, 1965, 28); // перен. Про що-небудь приємне, красиве. Життя — писанка, та шкода, що в материнім череві не засновано доброї школи, щоб життя з пелюшок обома жменями брати (Ле, Міжгір’я, 1953, 294); Чимало зусиль витратили мешканці відомого на весь світ села [Шевченкове], щоб причепурити його, перетворити у справжню писанку (Чаб., Шляхами.., 1961, 89); // перен. Вродлива дівчина, жінка. Ян Гуцульський прибув з Поділля, привіз і свою писанку-дочку, щоб уперше показати її на люди дорослою, вихованою (Ле, Україна, 1940, 28); // перен., зневажл. Фарбована, розмальована, занадто яскраво вбрана жінка, дівчина. — Невідомо, хто кого перетягне, чи Марія Василину, чи Василина Марію, — говорили чоловіки, — бач, як убралась! А станом крутить, як чорт перед заутренею. Треба держати дочок далі од цих писанок (Н.-Лев., II, 1956, 123).

◊ Як (мов, на́че, ні́би і т. ін.) пи́санка: а) хто-небудь дуже строкатий або яскраво розмальований. Копри і труби, де ти оком кинеш… Все більше їх!.. Як писанка лани (Сос., Поезія.., 1961, 51); Який чудовий хвартух! Їй-богу, наче писанка (Н.-Лев., II, 1956, 104); б) дуже красивий, гарний (про будову, селище і т. ін.). [Марко:] Посадимо, діти, садочок, зацвіте він, то знов буде наше село, мов писанка (Мороз, П’єси, 1959, 48); Село на нашій Україні — Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло (Шевч., II, 1953, 9); в) гарний на вроду, вродливий (звичайно про жінку, дівчину). — Приходь, найду тобі дівчину, як писанку (Стельмах, І, 1962, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 359.

Писанка, ки, ж.

1) Пасхальное яйцо, расписанное разноцвѣтными узорами. Чуб. VII. 385.

2) Санки-писанки. Изукрашенныя сани. Ей через гору Галилейськую, там от мі біжат санки-писанки. Гол. II. 13. Ум. Писаночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 152.

пи́санка —

1) (зменшено-пест­ливе — пи́саночка) розмальоване великоднє куряче або декоратив­не, звичайно дерев’яне, яйце; роз­писується різноманітним орнаментом — геометричним, рослин­ним, тваринним; кожен колір у писанковому розпису має власну символіку; розписане яйце симво­лізує джерело життя, усього живо­го; звичай розмальовувати писан­ки походить ще з дохристиянських часів; здавна писанки наділялися охоронними властивостями. Село на нашій Україні — Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло (Т. Шев­ченко);

2) са́нки́-писанки́ — розма­льовані сани. Ей через гору Галилейськую, там же мі біжат санки-писанки (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 450-451.