ПИРХНУТИ

ПИ́РХНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до пи́рхати 1. Онися.. випила, але похапцем, пирхнувши, сполохано зиркнула на людей, чи ніхто не кепкуватиме (Гуц., Скупана.., 1965, 95); Всі присутні слухали розповідь «хіміка» цілком серйозно, тільки один молоденький лаборант.. не витримав, пирхнув і швидко заховався десь за столами (Собко, Запорука.., 1952, 51); — Годі! — пирхнув губернатор, виринувши з води (Довж., І, 1958, 396).

2. тільки док., діал. Пролетіти. Як ластівка з плесів своїх ясненьких Підніметься [дівчина] і поуз вас пирхне, І крутиться, й вертиться, веселенька, І ледве землю крилами торкне (Кост., І, 1967, 69); Теплий [легіт] ледве чутно дише, в тіні цвіти головки вниз клонять, пташка пирхне, листям заколише, десь далеко жайворонки дзвонять (Мак., Вибр., 1954, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 358.

Пирхнути, ну, неш, гл.

1) Фыркнуть.

2) Порхнуть, слетѣть. Вх. Зн. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 152.