ПИЛЬНУВАТИ

ПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех., від кого — чого і без додатка, також із спол. сл. чи. Бути на сторожі, захищаючи кого-, що-небудь від нападів, ворожих дій і т. ін. Козаки висилали од себе в степи пікети і розвідки, і цим побитом пильнували край од татар і ногайців (Стор., І, 1957, 263); На могилі тій сторожа Дні і ночі пильнувала. Чи орда де не рушала Та не йшла на Україну (Манж., Тв., 1955, 168); * Образно. [Сильвестр:] Благослови, господь, державний Київ, Що на горі над голубим Дніпром Пильнує мир і всі труди людськії (Коч., П’єси, 1951, 11); // Несучи відповідальність, стерегти, доглядати що-небудь, охороняти щось. — Я гадаю, що пану полковнику буде важко, вірніше — неможливо пильнувати своє господарство і полк одночасно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 35); — Ти носа, носа пильнуй! — кидає котрась Надії чи то жартома, чи то застережливо, бо такий морозище не тільки носа, а й щоки нишком прихвачує (Баш, На.. дорозі, 1967, 77).

2. перех. і неперех., за ким — чим, про кого — що, коло кого — чого і без додатка, також із спол. що, щоб. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь. Край самої продушини лежав Вернидуб і пильнував за ворожими рухами (Стар., Облога.., 1961, 51); [Рябина:] Писаря собі винайдіть нового, та добре пильнуйте, що він робить (Фр., IX, 1952, 414); Тимко та Гаврило, як найсильніші, перетягали тачку через воду; Йонька, закачавши штани, підпихав ззаду та пильнував, щоб часом не звалилося що з харчів (Тют., Вир, 1964, 227); [Оксана:] Ти, Сашко, пильнуй тут. Може, справді хто-небудь з наших приїде (Мороз, П’єси, 1959, 24); // Здійснювати догляд за ким-небудь, піклуватися про когось, глядіти когось. На день благословиться, — до роботи. Бабуся тоді пильнує малої (Вовчок, І, 1955, 129); Вже з господинею сварився [Степан], За що він має їй платити, коли вона не пильнує сина? (Круш., Буденний хліб.., 1960, 82); // Доглядаючи, дбати про що-небудь, ходити біля чогось. На майдані губернатор.. вимовив бажання, щоб громада все пильнувала про справність проїжджих доріг (Сам., II, 1958, 235); Дивні діла повелися на селі: тільки що старий Веремія бентежив людей у клубі, аж гульк — він уже у колгоспному саду, палить захисні вогні, пильнує за ніжним абрикосним цвітом (Вол., Дні.., 1958, 62).

3. неперех., над чим. Виявляти ретельність у праці, намагаючись виконати що-небудь добре, доброякісно. Хомиха сиділа на порозі, поглядала на битий шлях та пильнувала над роботою. Вона шила синові сорочку (Н.-Лев., І, 1956, 72); Хлопці жнуть жито. Так жнуть, так пильнують, хапаються один наперед одного, аж піт їм очі заливає (Вас., II, 1959, 165); Малювала Маня дуже гарно, бо дуже пильнувала, — аж ротика розкрила й язика висолопила (Григ., Вибр., 1959, 452).

4. перех. і неперех. Не спати, чергуючи, чатуючи біля кого-, чого-небудь. Востаннє спочили сини, а вона пильнує, а вона пильнує цілу ніч над ними, тихо та гірко плачучи (Вовчок, І, 1955, 33); // Бути насторожі, слідкувати за ким-, чим-небудь, за виконанням чогось. Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть. А Вовка щось нема (Гл., Вибр., 1951, 47); Таловиря — майстер виловлювати «блохи», перекручені назви, прізвища… Там, де пропустять секретар і навіть редактор, де прогавить коректор, пильнує на нічній варті Григорій Таловиря (Жур., Нам тоді.., 1968, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 355.

Пильнувати, ну́ю, єш, гл.

1) Заботиться, стараться, радѣть. Баба не пильнує паню очучати, тільки пильнувала пану отверати. Гол. І. 90. Взявшись за діло, пильнуй, щоб нічого не минуть — щоб свого дойти. МВ. Все пильнував неборак домівки. Г. Барв. 196. Не той ще вік ваш, щоб Бога пильнувати: ще матимете час, — не зараз вам умірати. МБ. (О. 1862. III. 34).

2) Смотрѣть, наблюдать, стеречь; бодрствовать. Мусили її дуже пильнувать, бо уночі схопиться і сама не зна, куди біжить. Стор. Вона пильнує цілу ніч над ними. МВ. І. 52. Най іде пильнувати пшениці. Гн. II. 22. Я пильную порога, щоб утекти. Г. Барв. 272.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 151.