ПИЛИНОЧКА

ПИЛИ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пили́на. Байдуже їм [зорям], що робиться на землі; тихо, мов потухаючі іскорки, лягає той світ на мерзлу грудку, відбиває [відбивається] сизим сяйвом на невеличких пилиночках снігу (Мирний, III, 1954, 22).

До пили́ночки — нічого не залишаючи, все цілком. — Скільки у кого є хліба, знесім увесь до зерна і до пилиночки (Кв.-Осн., II, 1956, 126); Ні (ані́) пили́ночки — те саме, що Ні (ані́) пили́ни (див. пили́на). [Варка:] Тут борошна ані пилиночки; нікому зерна віднести до млина: Зінько заслаб (Кроп., II, 1958, 202); — А що ж ми будемо їсти, коли в хаті не буде ні кришечки, а в коморі ні пилиночки? — Василина вибухає новими прокльонами, і на її очах з’являються сльози (Стельмах, І, 1962, 228); Пили́ночці не дава́ти (не да́ти) упа́сти (сі́сти і т. ін.) — те саме, що Пили́ні не дава́ти (не да́ти) упа́сти (сі́сти і т. ін.) (див. пили́на). Що божий день — купала [княгиня дочку], Рано спати клала І пилиночки [пилиночці] на неї Впасти не давала (Шевч., II, 1963, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 351.