ПИВНИЙ

ПИВНИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до зберігання або споживання пива. Пивна зала переповнена вщерть (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 3); За стойкою сиділа жінка трактирника Палівця і тупо дивилася на пивні крани (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 48); // перен. Який буває при оп’янінні. Реготався [Осмульський] своїм грімким пивним басом, коли його партнери валилися під стіл або, вийшовши на ринок, падали, як снопи (Фр., IV, 1950, 241).

∆ Пивна́ дроби́на див. дроби́на; Пивні́ дрі́жджі див. дрі́жджі.

2. у знач. ім. пивна́, но́ї, ж. Те саме, що пивни́ця. У пивній стояло кілька мармурових столиків, підлогу густо посипано тирсою, дим тютюнових ерзаців плавав шарами (Ю. Янов., І, 1958, 539); [Ганджа:] Бувало, зайду у пивну, вихилю кухлів сім (Мокр., П’єси, 1959, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 349.

Пивний, а, е.

1) Пивной.

2) = Питний. Почав медом його шинувати питним, бо горілки дідусь не вживав зроду. Г. Барв. 360.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 150.