ПЕЧАЛУВАТИ

ПЕЧА́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.

1. перех. Печалити. Це мене дуже печалувало.

2. неперех. Печалитися, сумувати. Як лягав [Антосьо] спати, то найгірш печалував, що не віддав груші (Свидн., Люборацькі, 1955, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 346.

Печалувати, лую, єш, гл. = Печалуватися. Як лягав спати, то найгірш печалував, що не віддав груші. Св. Л. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 149.