ПЕСТУВАННЯ

ПЕ́СТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пе́стувати. Давні-давні дитячі літа!..Материне пестування й любов, піклування батькове,.. дитячі забавки, радощі й горе — все докупи злилося, поперепліталося (Гр., І, 1963, 291); Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає.. Ну, звичайне, як дитина Пестує старого. А старому не до того, іншого якогось, Гріховного пестування Старе тіло просить!.. (Шевч., II, 1953, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 342.

Пестування, ня, с. = Пестіння. Після такого пестування та бачучи материки сльози, туж-туж Оксана не признається, що се вона, плаче. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 148.