ПЕРЛИ

ПЕ́РЛИ, ів, рідко ПЕ́РЛА, рел, мн.

1. (одн. пе́рла, и, ж., рідко пе́рло, а, с.). Перламутрові зерна кулястої або неправильної форми, що утворюються в черепашках деяких морських та прісноводних молюсків; використовуються як коштовна прикраса. — В моїй [пташиній] утробі — Якби ти знав отсе! — Є перла так велика, Як струсове яйце! (Фр., XI, 1952, 91); З морського дна ми [робітники] добуваєм перли, Зробили рай ми з рідної землі; Самі ж мремо старцями, як і мерли (Граб., І, 1959, 494); [Ярослав:] Які алмази, перли чи смарагди Дорожчі нам від вірності і правди..! (Коч., Я. Мудрий, 1946, 68); — Що то за дивний і розкішний край [Поділля]: грунт родючий, ріки повноводі, навіть перли колись виловлювали в протоках Дністра (Стельмах, І, 1962, 406); * Образно. Серце плаче… Перла сліз, важкі й криваві, ронить (Сос., II, 1958, 85); * У порівн. Гарно було у садочку після дощу: пташечки щебетали, дерево порозправляло свої віти, краплі роси, як розсипані перли, скрізь по траві і на листах блищали і висвічувались (Стор., І, 1957, 276); Перед очима — зелена корсетка, червона спідниця, знадний з усмішкою погляд, червоні, як кармазин, уста, з котрих виглядає рядок дрібних, як перли, зубів… (Мирний, І, 1949, 199); // Коштовна прикраса, намисто з таких зерен. Білі перли й коралі білу шию гнули (Чуб., V, 1874, 156); [Командор:] Дозвольте, щоб я сам поклав сі перли на гордовиту сю голівку (Л. Укр., III, 1952, 348).

◊ Мета́ти (розсипа́ти) пе́рли (пе́рла) пе́ред сви́ньми́ — те саме, що Мета́ти бі́сер пе́ред сви́ньми́ (див. бі́сер).

2. (одн. перл, а, ч.), перен. Найкращі зразки чого-небудь, найвидатніші мистецькі твори і т. ін. Якби не було у цих оповіданнях авторських додатків, та мова всюди була чисто народня, то вони б були такими самими перлами, як «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник» (Мирний, V, 1955, 383); Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Хотк., II, 1966, 361).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 327.

пе́рли = пе́рла (одн. ч. перл, с. пе́рло; одне зерно — перли́на) —

1) перламутрові зерна кулястої або неправильної форми, що утво­рюються в черепашках морських та прісноводних молюсків; здавна використовуються як коштовна прикраса; символізують чистоту, як у пісні: «Зуби — коби перли чисті»; перли — це сльози, тому не бажано їх використовувати у ве­сільному вбранні; в народній пісні проведено цілком очевидну пара­лель: роса в очах, себто сльози, — вінок із перед на косі: «Пасла во­лики з вечора до півночі, Припала роса на мої чорні очі, Не так на очі, як на жовту косу, На жовтій косі перловий вінок ношу»; у М. Драй-Хмари: «Як в темряві усе завмерло! Хруський на серці стиг­не лід. І з неба падають, мов пер­ли, Огнені сльози Персеїд». Сльози як перло (М. Номис); Були кормі і — та пішли далі, були перли, та ся стерли (М. Номис); Білі перли й коралі білу шию гнули (П. Чубинський); фразеологізм: мета́ти пе́рли (пе́рла) сви́ням (пе́ред сви́ня­ми) — марно говорити, доводити що-небудь тому, хто не може, не здатний зрозуміти того, хто гово­рить;

2) у переносному вживан­ні — найкращі зразки чого-не­будь, найвідоміші мистецькі твори і т. ін.; також дуже вродлива або кохана дівчина, жінка. Одну маю любку, Дівчину-рибчину, перлину єдину (Леся Українка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 443-444.