ПЕРИСТИЙ

ПЕРИ́СТИЙ, а, е.

1. Формою, будовою подібний до пера (у 1 знач.), схожий на перо. Зовнішні перисті зябра, які є в пуголовка зразу після його вилуплення з яйця, заміняються внутрішніми (Визначник земноводних.., 1955, 13); // Який має листя, формою, будовою подібне до пера (про рослину). Великі шиби уквітчалися голчастою сосниною, перистим папоротником, шовковою травою і всякими іншими дивовижними візерунками, що вишив та вимережав славний морозенко (Вас., І, 1959, 79).

∆ Пери́стий лист — складний листок з непарними листочками на одному черешку; Пери́сті хма́ри (хмари́ни і т. ін.) — напівпрозорі ніжно-білі хмари довгастої форми, що утворюються на великій висоті і складаються з дрібних кристаликів льоду. По небу пливли легкі перисті хмаринки, провіщаючи добру днину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 182).

2. Те саме, що пері́стий. — Тепер худоба сама периста — тірольська, а давно була сама біла (Стеф., Вибр., 1945, 60); По боках всякі доми йдуть: і малі, і великі, і білі, і сірі, й перисті (Свидн., Люборацькі, 1955, 149); З-під ніг вилетів перистий одуд, та на цей раз він здавався сірим, тьмяним, немов викачався у попелі… (Вол., Самоцвіти, 1952, 161); // перен. Складений з неоднорідних матеріалів. Хоч, звісно, літературний альманах — не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами та видавати щось перисте.., але я ніколи не зважився би знехтувати волю такого відомого, заслуженого перед Україною і любимого письменника, як Ви [І. С. Нечуй-Левицький] (Коцюб., III, 1956, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 324.

Перистий, а, е. = Перістий. І ти з міста, і я з міста, кажуть люде, що периста. Сама сіла, погляділа: була чорна — поруділа. Чуб. V. 113.

2) Перисті чоботи. Сапоги съ красными голенищами и чорними головками. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 146.