ПЕРЕТЯГАТИСЯ

ПЕРЕТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПЕРЕТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕТЯГТИ́СЯ і ПЕРЕТЯГНУ́ТИСЯ, тягну́ся, тя́гнешся, док.

1. розм. Повільно долати простір; простягатися від чогось до чогось. Часом добачить [Параска], як між дрібним білим камінням перетягнеться шовкова чорно-золотиста гадина (Коб., І, 1956, 471).

2. Туго затягуватися чим-небудь. Юхим хмуро слухав Муху. Потім підвівся, одяг свиту й туго перетягся поясом (Головко, II, 1957, 294).

3. Натягатися сильніше, ніж слід; // перев. у сполуч. із сл. струна, перен. Доходити до того, що немає більше сили, можливості зносити, терпіти що-небудь. Гаркали [опришки] один на одного, погана лайка туманом висіла в повітрю [повітрі], чувся запах крові. Перетягнися й трісни одна якась струна — і все закінчиться загальною бійкою (Хотк., II, 1966, 225).

4. тільки недок. Пас. до перетяга́ти і перетя́гувати. На вокзалі — лемент гудків: успішно перетягаються паровики й вагони на лівий берег Дніпра (Еллан, II, 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 304.