ПЕРЕТЛІЛИЙ

ПЕРЕТЛІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до перетлі́ти. Всюди Ліна бачить замазучені майки, перетлілі від поту безрукавки (Гончар, Тронка, 1963, 269); Мацала [Маруся] в абсолютній тьмі, де був вогонь. Але на тім місці була лиш давно перетліла купа попелу (Хотк., II, 1966, 275); Землю тут вимощено жужелицею, серед якої де-не-де валяються дрібненькі кусочки ще не перетлілого вугілля (Грим., Кавалер.., 1955, 238).

2. у знач. прикм. Зіпсований від гниття, дії вологи і т. ін. Панас Кандзюба стояв серед грузу, важкий і сірий, як купа перетлілої цегли (Коцюб., II, 1955, 94); Земля пахла перетлілими корінцями і гноєм (Десняк, II, 1955, 339).

3. у знач. прикм. Який згорів, перетлів. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (Стельмах, II, 1962, 348); Він дістав попільничку, почав вибивати з люльки перетлілий тютюн (Гур., Наша молодість, 1949, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 298.