ПЕРЕСІВАТИ

ПЕРЕСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПЕРЕСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех.

1. Засівати яку-небудь площу певною культурою ще раз, повторно або заново, по-іншому. — Земля від морозу тріскає, корінь у пшениці рве. А порвало корінь, пиши пропало. Пересівай… (Кучер, Трудна любов, 1960, 269); Лиш виросла його слідом шальвія і рута. Я шальвію пересію, а рути не буде (Чуб., V, 1874, 139); Частину площ озимини довелось пересіяти, підсіяти (Ком. Укр., 7, 1960, 44).

2. Перепускаючи через сито, решето і т. ін., просівати ще раз, повторно. * Образно. — Не знаю, як хто, а я не люблю, як беруть мене на решето та починають сіяти та пересіювати на всі боки (Вовчок, VI, 1956, 273).

3. Просіювати все, багато чого-небудь або щось багато разів. Мати.., набравши в обидві руки кавових зерен, стала пересівати їх на пальцях (Перв., Материн.. хліб, 1960, 101); Пересівати борошно на густе сито; * Образно. Розвіялись низькі хмари, певно, до кінця пересіяли своє холодне мливо, випогодилось на світанок (Збан., Сеспель, 1961, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 277.

Пересівати, ва́ю, єш, сов. в. пересіяти, сію, єш, гл. Пересѣвать, пересѣять. Я шальвію пересію, а рути не буду. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 136.