ПЕРЕРІЗУВАТИ

ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.

1. Ріжучи, розділяти навпіл, на частини. Абрум, який на свому [своєму] довгому віку спокійно перерізував горло тисячам курей та гусок, збілів увесь і закричав (Коцюб., II, 1955, 175); Слуги кинулися до воза, палашами перерізували міцні мотузи, стягали товсті попони і знімали баклаги й барила (Довж., І, 1958, 257); — Може, то така сатана [машина], що й тебе натроє переріже? (Мирний, IV, 1955, 245); Зійдемося за стіл, сядемо тісно в крузі, хліб переріжем навпіл, щиро згадаєм друзів (Рудь, Дон. зорі, 1958, 60); * Образно. Грім перерізав Сивую хмару (Дн. Чайка, Тв., 1960, 350).

2. перен. Рухатися, переміщуватися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку. В степу, перерізуючи поземкові протяги вітрів, неслися пари автомашин (Ле, Право.., 1957, 248); Катер мало не стрибав з хвилі на хвилю, гострим носом перерізаючи пінні буруни (Собко, Справа.., 1959, 57); Човник перерізав течію й опинився посеред річки (Л. Янов., І, 1959, 319); // Проходити, пролягати через що-небудь, розділяючи на частини; перетинати поверхню чогось у якомусь напрямі. Перейшов [Демид] по кладці невеличку річечку — струмочок, що перерізував сад, — повернув ліворуч (Гр., II, 1963, 82); Глибоку вулицю перерізували високі замети (Скл., Карпати, II, 1954, 192); Лівобережну лісостепову частину України приблизно з півночі на південь перерізають великі притоки Дніпра — Ворскла, Псьол і Сула (Укр. бот. ж., XVII, 3, 1960, 66); Велика вулиця.., перерізавши місто, виходила в поле (Думки про театр, 1955, 30); Хащів тоді вже не буде. Їх переріже залізниця (Донч., II, 1956, 43); // Перетинати обличчя, шию і т. ін. (про зморшки, рубці, шрами). Скільки нових зморщок лягло біля очей, а скільки глибоких болісних перерізали її високе чоло? (Збан., Єдина, 1959, 13); Шрами перерізали шию.

3. перен. Ставати на перешкоді кому-, чому-небудь, перегородивши дорогу, шлях і т. ін. [Грицько:] Тільки що з двору вийшов, мав простувати до крамниці, як перерізують мені дорогу Тхориха з сином (Мирний, V, 1955, 185); Козаки побігли манівцями, глибоким снігом перерізували відступ утікачам (Ле, Наливайко, 1957, 98); Раптом передні спинились. З-за вугла виплив другий потік і перерізав дорогу (Коцюб., II, 1955, 76); [Валент:] Досі скрізь цвілим і сірим муром ставала на дорозі обережність. Я не проламувався через мур,.. але тепер знайшов я кружну стежку, що вже тобі шляху не переріже… (Л. Укр., III, 1952, 291).

4. Оволодівати частиною дороги, шляху, позбавляючи супротивника можливості вільно просуватися далі. Оговтавсь ворог від невдач І вже перерізав дорогу (Шер., Дорога.., 1957, 51); Ад’ютант.. ввічливо доповідав, що наші просуваються, що лижники захопили станцію і перерізали єдину дорогу для відступу Торопецькій групі (Тют., Вир, 1964, 502); // Припиняти або порушувати зв’язок, сполучення. В глибинах ще ходили ворожі підводні човни. Торпедоносці вели з ними бій. Вони перерізали всі морські комунікації (Кучер, Голод, 1961, 432).

5. тільки док. Убити, ріжучи всіх або багатьох. А ми й зостріли їх і всіх — Княжат, панят і молодих — Всіх перерізали (Шевч., II, 1953, 65).

6. Різати, нарізати (землю, наділ) заново, по-іншому. — Землеміри, чи що? .. — Атож.. Оце їдемо у ваші краї землю перерізати... — Дядько затаїв дух.. — Виходить, переділятимете, так? — ледве тремтливим голосом спитав він (Досв., Вибр., 1959, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 267.

Перерізувати, зую, єш, сов. в. перерізати, ріжу, жеш, гл. Перерѣзывать, перерѣзать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 135.