ПЕРЕРАХОВУВАТИ

ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Встановлювати кількість кого-, чого-небудь; рахувати, лічити. Красов верхи на трофейному коні об’їжджає полонених і перераховує (Багмут, Записки.., 1961, 74); З гарячковим поспіхом.. перерахувала [Гінда] цілу суму, взяла десять крейцарів (Кобр., Вибр., 1954, 72); — Ой, скільки там гармат, за горою — не годен перерахувати! (Гончар, III, 1959, 33); // розм. Рухатися, переміщуватися, доторкаючись до багатьох однорідних предметів, ніби підраховуючи їх; торкатися по черзі багатьох предметів. — Я нічого не розумію на зніманні, але щаблів на драбинах ми перерахували досить (Ю. Янов., II, 1958, 112).

2. також без додатка. Називати, згадувати (усно чи письмово) кого-, що небудь підряд, одного або одне за одним; перелічувати. Він перераховує всі свої невідкладні турботи (Стельмах, II, 1962, 205); Він і сам довго дивувався, коли перерахував, скільки то обов’язків кинув чоловік собі під ноги, — але все ж пішов заробляти гроші (Хотк., І, 1966, 134); Важко в коротких дорожніх записках перерахувати все те велике, що бачиш в цих краях нашої неосяжної Батьківщини (Літ. газ., 6.XI 1952, 3).

3. Рахувати ще раз, повторно. Він витяг з кишені гроші і взявся рахувати.. Потім знову перераховував, пригадував усі свої витрати за останній тиждень (Коцюба, Нові береги, 1959, 81).

4. Рахуючи, переводити в інші величини, одиниці. Матвій, складаючи це гірко запрацьоване срібло та золото, часто перераховував на австрійські корони і аж тремтів з радості та переляку, що так багато в нього грошей (Ірчан, II, 1958, 259).

5. бухг. Переводячи, записувати на рахунок іншої особи, установи.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 263.

Перераховувати, вую, єш, сов. перерахува́ти, ху́ю, єш, гл. Пересчитывать, пересчитать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 134.